Щорічно, у третій четвер травня, в Україні відзначають День вишиванки.

Ідею цього свята запропонувала у 2006 році студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. Тоді акція отримала назву «Всесвітній день вишиванки» і її підтримали студенти та викладачі. Відтоді традиція відзначати День вишиванки поширилася всією Україною та за її межами. У цей день кожен, хто хоче підкреслити своє українське походження, а також просто підтримати Україну, може одягнути вишиванку.

Сьогодні День вишиванки для українців має особливе значення. Війна наповнила його новим змістом. Ми змушені відстоювати свою національну ідентичність, свою державу, свою мову, боротися за них ціною тисяч життів синів і дочок України. В умовах воєнного часу в День вишиванки в Україні не проводяться виставки вишивок, ярмарки, концерти, вуличні фестивалі. Та долучитися до святкування може кожен. Для цього потрібно лише одягнути вишиванку чи будь-який інший одяг з українською вишивкою. Та одягнути з розумінням того, що українська вишиванка – це не просто святковий одяг. Споконвіку сорочка, вишита мамою, дружиною, сестрою вважалася потужним оберегом від нещасть. Кожен стібок зберігав у собі любов і тепло душі. У кожному регіоні України є свої традиції вишивання і символізм орнаментів, але незмінним залишається одне – вишиванка – частина генетичного коду українця.

«Бережи українське – носи вишиванку!» Ліна Костенко